Бакотський Свято-Михайлівський печерний монастир

У Хмельницькій області на березі Дністра розташований один із древніх печерних монастирів – Бакотський Свято-Михайлівський монастир. Його заснування пов’язують із періодом правління князів Галицьких у 12 – 13 століттях. А перша згадка у літописах відноситься до 14 століття. З монастирем пов’язано багато легенд. Так, розповідають, що за часів татаро-монгольської навали, ченці відмовилися зректися своєї віри і були замуровані всередині. Інші розповідають про скарби, заховані у безмежних печерах.

Сходинки до монастиря

Як би там не було, але з 15 століття згадки про монастир припиняються, і він поступово руйнується. Сильні обвали замурували майже всі підземні приміщення. І лише в 19 столітті знову прокидається інтерес до цього монастиря. Починаються розкопки, під час яких було відновлено деякі печери. У 1893 році на місці, де раніше стояла церква, було збудовано нову дерев’яну. Ця церква проіснувала до 60-х років 20 століття, і також була зруйнована. Після цього монастир залишався покинутим аж до кінця тисячоліття. В даний час монастир відновлений, доступний для туристів та є частиною національного природного парку «Подільські Толтри».

Ікони

Дістати до монастиря досить просто. Селища Бакота вже не існує. Воно було затоплене під час будівництва водосховища. Але поряд з монастирем знаходиться село Стара Ушиця. Якщо їхати з Кам’янця-Подільського, то орієнтиром вам буде селище Грушка, яке знаходиться прямо на трасі. Проїхавши через нього, ви помітите великий покажчик на монастир. Далі гарною ґрунтовою дорогою ви дістанетеся прямо до берега Дністра. Монастир знаходиться на схилі гори. Але перед спуском ви з обладнаних оглядових майданчиків можете насолодитися гарними видами на закрут річки.

Вигляд на водосховище

Спуск викладений дерев’яними сходами. Є два спуски – один коротший, але крутіший. Другий – більш пологий, але довший. Скрізь розставлені покажчики, тому помилитися неможливо.

На вході до монастиря є оголошення про те, що відвідування платне. Але на теренах ми не зустріли нікого. Всі печери були відкриті, скрізь стояли ікони та горіли свічки. Сам монастир невеликий. Я так розумію, що подальші розкопки не проводяться, і використовується лише те, що відновили ще сто років тому.

Вхід до печери

Перед печерами

Місце обладнане дуже грамотно. Є довгий стіл, за яким може розміститися 50 осіб. Далі за монастирем розміщені баки для сміття та туалети. Таблички нагадують про те, що ви знаходитесь у святому місці, і просять дотримуватись певних правил поведінки.

Стіл перед монастирем

Поруч із монастирем знаходяться три освячені джерела. На них вказують таблички з назвами та відстанню. Біля джерел для зручності стоять гуртки.

Вже під’їжджаючи прямо до монастиря, ми їхали вздовж красивого яблуневого саду. Незважаючи на осінь, на деревах ще висіли яблука. А вже прямуючи у зворотньому напрямку, нам вдалося зустріти керуючого цим садом. Він запросив нас на територію, і ми купили у нього близько 20 кг чудових добірних яблук. Нам розповіли, що цей садок спеціалізується на вирощуванні добірних фруктів, при цьому використовується мінімум різної хімії. Яблука виявилися справді дуже смачними!

Оцінюючи загальне враження від поїздки, можу сказати, що вона сподобалась усім. Тож рекомендую відвідування цього монастиря всім, хто цікавиться історією, чи просто любить гарні види природи.