Карпатський кордон 2015
02.06.2016Щовесни позашляховий клуб Львів 4х4 проводить один з наймасштабніших позашляхових заходів України. А може, і всієї Європи – трофі експедицію Карпатський кордон. Суть експедиції – пройти по самому кордону Закарпатської області, що пролягає від Торунского перевалу (район Міжгір’я) до Ужоцького перевалу (поруч з Ужгородом, майже на самому кордоні України). Чотири дні учасники проводять наодинці з природою, покладаючись тільки на свої вміння, і звичайно ж, на друзів. А вибір друзів в цьому заході дуже багатий. Приїжджають не лише мандрівники з України, а й з далекого зарубіжжя – Польща, країни Прибалтики, Німеччина і так далі.
Особливістю даної експедиції є те, що учасники отримують можливість потрапити в зазвичай закриті райони -заповідники і прикордонні території. Організатори узгоджують маршрут з відповідними службами, які і відкривають проїзд в раніше недоступні місця.
Формат руху вільний. Ви отримуєте карту з трьома варіантами маршруту – легким, середнім і важким. Ваше завдання – прибути до кінця дня в точку ночівлі. В іншому – все залежить тільки від вас самих.
Ми їхали в цю експедицію в перший раз. Та й взагалі, це була перша експедиція такої тривалості. Тому їхати по трасах “важкої” категорії в планах у нас не було. У напарники ми взяли екіпаж з Кривого Рогу, які на своїй Ниві-Шевроле були в тому ж класі, що і наш Сузукі Джимни. Їхати в парі з хлопцями на лендкрузерах для нас не мало сенсу через різні вагові категорії. Та й ті, хто приїхав на Кордон не в перший раз, рвалися на найважчі ділянки траси, що для нас поки що було зайвим.
Але можу сказати, що навіть ті дороги, відмічені на карті як легкі, були просто непрохідні для серійних автомобілів на стандартній гумі. Для прикладу, ось фото з початку траси:
“Невеликий” ярок на лісовій дорозі створював проблеми навіть для підготовлених позашляховиків. Так що довелося всім дружно організовувати переправу, підкладаючи колоди і витягаючи застряглих лебідками. Тож не дивно, що після першого дня частина машин просто зійшла з дистанції і вирушила додому. А може вони поїхали кудись іншим шляхом .. Сказати складно. Але з кожним днем кількість учасників потихеньку скорочувалася.
Особливістю маршруту є те, що він йде по вершинах гірських хребтів, звідки відкриваються приголомшливі види! Тільки заради цих видів вже варто брати участь в подібних заходах!
Також нам дуже пощастило з погодою. Перші два дні дощів не було, і їхати було відносно легко. Чого не скажеш про третій день, коли через дощі навіть невеликий підйом на гору перетворювався в величезне місиво з бруду, і без застосування спеціальних засобів типу лебідки або троса від іншої машини, піднятися було просто неможливо. Гума швидко замилювати, і їхати ставало дуже важко. А якщо додати до цього ще й традиційні карпатські колії від лісовозів, то дорога ставала особливо цікавою!
Природно, що мало яка техніка витримає таке знущання над собою. У підсумку, наша пара змушена була зійти з траси на третій день. У напарника на Шеви-ниві розпочалися проблеми. Плюс ми при проїзді однією з глибоких калюж, забили брудом радіатор, що стало приводити до постійного перегріву машини. Не допомогла навіть поїздка на автомийку в найближче село. Розбирати і чистити радіатор в польових умовах також не було можливості. Тому довелося попрощатися з усіма і потихеньку рушити в бік будинку.
І на закінчення, невеликий відеозвіт від нашого екіпажу.
фото галерея
