Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла в Луцьку

Прямо навпроти замку Любарта, знаходиться кафедральний собор святих апостолів Петра і Павла (Петропавлівський собор). Знаменитий він перш за все своїми підземеллями. З огляду на, що квитки на екскурсії в підземелля продаються тут же в замку, то ми не могли пропустити таку можливість.

Побудований собор був на початку XVIII століття як церква при єзуїтському монастирі. Згодом він піддавався пожеж, реконструювався, але практично в первозданному вигляді дійшов до наших днів.

Костел виконував свої прямі функції до Другої Світової війни. Після приходу радянської влади, костел виконував роль на початку складу, а потім – музею атеїзму. І тільки в 1991 році він був повернутий католицької церкви.

Зараз костел і як раніше діє і вражає відвідувачів своєю величчю. Але знаменитий він в першу чергу своїми підземеллями. Під костелом знаходиться чотири підземні рівні. Два з них доступні для відвідувань, а інші знаходяться в зруйнованому і затопленому стані, і їх ще треба буде відновити.

Двір костелу і залишки оборонного рову

Екскурсії в підземелля проводяться кожні дві години. Придбавши квитки, ми попрямували до воріт, що знаходяться з правого боку від входу. До призначеного часу до нас вийшов літній дідусь, перевірив квитки і впустив всередину. Ми думали, що це просто сторож. Але виявилося, що це справжнісінький працівник музею, який вже багато років веде розкопки в підземеллях костелу. Він і вів для нас всю екскурсію.

Спустившись сходами вниз, ми вийшли в центральний зал підземелля. На перший погляд, воно дійсно нагадує якийсь склад або підвал – біла цегла, напівкруглі арки – все це не дуже відповідав образу таємничого підземелля.

Але пройшовши далі, ми вийшли до приміщень, які служили каплицею з залишками старовинних розписів. Правда, ці розписи ще не реставрувалися, тому їх майже не помітно на білій стелі. До речі, фотографувати в цих приміщеннях не дозволяють чомусь.

Поруч з каплицею знаходяться кілька усипальниць, які в прямому сенсі завалені останками людей – безліч кісток і черепів можуть дуже сильно вразити наприклад, дітину. Тому ми найменшу нашу туристку в підземелля не брали.

В інших залах розміщені вже більш прозаїчні експонати – частини обрамлень, металеві кріплення дверей, і навіть для чогось – кістки тварин.

В інших залах теж є різні поховання, і вхід в них перекритий – ведуться розкопки. Хто похований в цих місцях – поки точно з’ясувати не вдалося.

Пройшовши далі, ми виходимо до цікавого напівкруглому спорудження. Згідно з розповіддю гіда – це дуже схоже на своєрідний склеп, де лежала якась знатна дама.

Підземелля досить заплутані, тому деякі проходи завбачливо перекриті, щоб туристи не пішли не туди. Частина проходів закрита з цілю збереження їх від руйнувань – все-таки постійне ходіння людей не завжди сприятливо позначається на древніх будівельних матеріалах.

Є й колодязь, куди традиційно туристи кидають монети. Куди ж без нього!

Після завершення основної програми, всім дали трохи часу щоб пофотографуватися. Але у вузьких коридорах, та ще й без нормального освітлення, бажаючих робити фото виявилося не так вже й багато.

Розміри і протяжність підземних рівнів просто вражають! А ще більше вражає той обсяг роботи, який виконали реставратори, щоб дозволити нам побачити хоча-б частину цих старожитностей. Але щоб ці приміщення стали хоча-б частково схожі на підземелля того ж дубенського замку, ще належить багато всього зробити.