Шарівський замок

Шарівський замок – одна з найкрасивіших та загадкових пам’яток Харківської області. Це білокам’яна будівля у стилі неоготики, оточена парком із стародавніми деревами, фонтанами та містками. Замок був збудований у XIX столітті на березі річки Мерчик і належав відомому цукрозаводчику Леопольду Кенігу. Сьогодні він відкритий для відвідування туристів та шанувальників романтики.

Історія Шаровського замку

Історія Шаровського замку починається 1836 року, коли поміщик Павло Ольховський купив садибу в селі Шарівка і почав будувати палац на місці старої церкви. Він також заклав великий парк на схилі балки, де висадив багато рідкісних рослин. 1870 року садиба перейшла у володіння його племінника Олександра Ольховського, який продовжив упорядковувати територію.

У 1895 році Олександр Ольховський продав садибу за 300 тисяч рублів цукрозаводчику Леопольду Кенігу – одному з найбагатших людей Російської імперії. Кеніг був німцем за походженням і мав кілька заводів із виробництва цукру у різних губерніях. Він вирішив перетворити Шаровський палац на свою літню резиденцію та запросив для цього архітектора Володимира Миколайовича Покровського.

Покровський перебудував палац у стилі неоготики, додавши до нього два крила та чотири триповерхові оборонні вежі. Він також спроектував парадний в’їзд із фортечними воротами, будиночком для охорони та сторожовою вежею. За його планами були також переобладнані інтер’єри палацу, які відрізнялися розкішшю та витонченістю.

Кеніг також приділив велику увагу парку, що розташовувався на трьох терасах. Він створив каскад ставків із фонтанами, побудував мости та сходи, висадив нові види дерев та квітів. У парку також були оранжерея, стайня, фазанарій та інші господарські споруди.

Кеніг жив у Шарівському замку до 1917 року. Після революції він із дружиною переїхали до Німеччини, а у замку розмістили туберкульозний диспансер. 2008 року диспансер закрили, у замку провели дезінфекцію, і він став доступним для всіх бажаючих.

Легенда замку

Як і більшість замків, із Шаровським пов’язані різні легенди. І звичайно ж, ці легенди про кохання.

Так, кажуть, що Кенінг пристрасно покохав місцеву красуню і одружився з нею. Але через якийсь час у дружини виявився туберкульоз, який на той час не могли вилікувати. Тому Кенінг наказав розбити на території замку дендропарк із цілющими рослинами. А посаджена на той час липова алея існує й досі.

Також кажуть, що одного разу дружині Кенінга влітку захотілося покататися на санчатах. Щоб задовольнити її бажання, було наказано насипати гору із цукру, на якій дружина з дітьми каталася на санчатах.

Друга легенда пов’язана з каменем кохання, що розташоване в парку.

Бо дружина Кенінга через хворобу вимагала особливого догляду, чоловік часто відправляв її одну на морські курорти. На одному з них вона завела бурхливий роман. Кенінгу, звичайно ж, доповіли про це. Але він не став влаштовувати сцени, а наказав привезти той самий камінь, на якому розважалися зрадники, в садибу, щоб той служив німим докором.

Вважається, що якщо пара поцілується на цьому камені, то їхні почуття будуть довгими та міцними. Але ми звичайно розуміємо, що це просто легенда для туристів.

Сучасний стан

На сьогоднішній день стан замку дуже плачевний. Як можна бачити за фотографіями, будинки поступово руйнуються. Певні реставраційні роботи проводяться, та їх явно недостатньо. Внутрішні приміщення взагалі перебувають у напівзанедбаному стані.

Замок є популярним місцем для проведення різних фотосесій, у тому числі весільних. Особливо красиво виходять кадри у середньовічному стилі.

Всередині замку збереглося кілька основних залів, які також можна спробувати використовувати для фотографування.

Але варто розуміти, що освітлення там майже немає.

Незважаючи на свій не найкращий стан, замок, як і раніше, залишається дуже популярним місцем відпочинку. Залишається тільки сподіватися, що йому не дадуть остаточно перетворитися на руїни.