Хто читав відому книгу братів Стругацьких “Понеділок починається в суботу”, повинен пам’ятати цитату: “Там, де є асфальт, немає нічого цікавого, а де цікаво, там немає асфальту.” Тому, щоб подивитися ті частини Іспанії, куди не ходять звичайні екскурсійні автобуси, ми вирушили на джип сафарі в гори Каталонії.

Де, як і хто ..

Організатором подорожі виступає компанія Jeep Adventure. Може є й інші, але про цих хлопців на Тріпадвізорі середній відгук – 5.0, що виглядало дуже привабливо.

Тур ми замовили в офісі Bus Plana, де майже всюди можна знайти російськомовного співробітника. Там були обговорені всі моменти і час виїзду. Машина під’їжджає прямо до готелю, так що далеко йти не довелося.

Вартість туру – 50 Євро з дорослих і 40 з дитини. По дорозі передбачений обід за додаткові 7 Євро.

Правда, в процесі обговорення ми дізналися, що на потрібну нам дату є лише англомовний гід. Вибору не було, ми погодилися. Про що жодного разу не пошкодували. Гід виявився дійсно веселий і цікавий!

Програма всього заходу займає приблизно 8 годин. О 9й ми виїхали з Салоу, і повернулися о 5й вечора.

В якості транспорту використовуються позашляховики Nissan Patrol з відкритими кузовами, в яких розміщуються пасажири.

Отже, саме сафарі ..

Частина 1 – Знайомство з глибинкою Іспанії та сільським господарством

Перша частина сафарі присвячена вивченню італійських сіл і місцевої флори. Виїхавши за місто, ми згорнули на путівець. По дорозі гіди проводили зупинки і розповідали за ту чи іншу рослину або дерево.

Так, нам продемонстрували процес збору їстівних плодів з кактусів, показали дикі какао боби, і ще якісь місцеві рослини, назви яких ми не запам’ятали.

Першою нашою зупинкою по шляху була стайня. Чесно кажучи, сенсу цієї зупинки ми не зрозуміли. Коні стояли в загонах, і максимум що можна було – це простягнути їм пучок сіна, що лежить поруч.

Поплутавши ще по полях, ми виїхали в маленьке містечко з дуже вузькими вуличками. Цього разу водії продемонстрували свою майстерність в управлінні досить великими автомобілями в дуже обмеженому просторі.

У цьому селищі була зроблена технічна зупинка у кафе. Хто бажав – могли освіжитися і перекусити. Після цього ми мали довгий підйом в гори. Але в цей раз, по асфальту.

Частина 2 – Гори

Під час поїздки по горах була тільки одна нормальна зупинка на оглядовому майданчику, з якого відкривався прекрасний вид на долину. У гарну погоду з вершини можна було побачити прибережні містечка, і навіть саме море.

Весь наступний етап аж до зупинки в селі Сіруана – головної мети нашої подорожі, ми провели в русі. Від гірських серпантинів трохи починала крутитися голова. А відкритий кузов на великій швидкості не особливо додавав комфорту.

Частина 3 – Екстремальна (хоча, кому як)

Так як ми все-таки поїхали на сафарі, і в якості транспорту у нас були справжні позашляховики, то організатори включили в план спеціальна ділянка справжнього бездоріжжя. Звичайно, якщо порівняти цю ділянку з нашою поїздкою на той же Карпатський кордон , то бездоріжжя там було відносне. Але для звичайних туристів це було напевно, найсильніше враження!

Отже, всім запропонували встати в кузові і триматися за запобіжну дугу машини. А водії направили свої апарати по гірській стежці, що йде серед дерев. Дороги там явно ніколи не було. Сам шлях був з кам’янистих відвалів, на яких машини кидало з боку в бік. Плюс постійно доводилося ухилятися від гілок дерев.

Перші хвилин 10 це було цікаво, а потім просто хотілося щоб все скоріше закінчилося.

Частина 4 – Село Сіурана

І ось, ми досягли головної мети нашої подорожі – села Сіурана, що розташоване в провінції Таррагона. Це село з населенням всього трохи більше 30 осіб, що розташоване на висоті 700 м над рівнем моря, вважається одним з найбільш фотогенічних сіл регіону. І не дарма – кожен знімок, зроблений в цьому місці – готова листівка!

Все, що вас оточує, буквально зійшло з картинок підручників історії!

Історія Сіурани

Сіурана відома в першу чергу тим, що була останнім бастіоном арабів на території нинішньої Каталонії. Майже триста років іспанські владики намагалися захопити фортецю на вершині гори, поки не здогадалися підкупити місцевого жителя, який відкрив їм ворота.

З цим періодом пов’язана одна з легенд міста. Розповідають, що дочка місцевого еміра, не бажаючи потрапляти в руки християн, села на свого вірного коня, розігналася, і стрибнула з обриву. І звичайно ж, на екскурсії вам обов’язково покажуть слід коня, що відбився в камені! Знаходиться він поруч з руїнами середньовічної фортеці, які розташовані на краю скелі.

Інші пам’ятки

Наступною великою пам’яткою містечка є церква Санта-Марія-де-Сіурана, зведена між XII і XIII століттями. Завдяки унікальному природному розташуванню, що захищає її від різних катаклізмів, церква дуже добре збереглася. Але з метою безпеки, вільний доступ всередину закритий.

По суті, все село – це суцільний музей. Прогулюючись по вулицях, реально відчуваєш подих старовини!

Провівши екскурсію, гід виводить нас на оглядовий майданчик, розташований над місцевим кафе. З нього відкриваються просто приголомшливі види на навколишні гори і долини!

Також за погодженням з гідом, мені дозволили запустити квадрокоптер і зробити невелику зйомку. Взагалі вільні польоти безпілотників в цьому місці обмежені.

Частина 5 – Заключна

Оглянувши всю село, ми вирушили на обідню перерву. Звичайно ж, вона не могла пройти просто так! Перед трапезою, гіди провели майстер-клас по правилам вживання місцевих напоїв і дали бажаючим спробувати це на собі. Суть в тому, що жителі цього району самі вирощують виноград і роблять свій сорт вина. А п’ють його не з келихів, а зі спеціальних судин типу реторт.

На обід можна було вибрати або традиційні страви, або національні каталонські. Звичайно ж, всі зупинилися на останніх.

Набравшись сил, група вирушила на останнє місце нашої програми – водосховище Сіурана.

Саме це водосховище ми спостерігали з вершини при відвідуванні села. А тепер з’явилася можливість спуститися вниз і викупатися в кристально чистій воді.

Підсумки поїздки і поради майбутнім туристам

В рамках своїх статей ми намагаємося не тільки поділитися враженнями, то і передати накопичений досвід. Щоб ті, хто вирішать також скористатися цією ж програмою, отримали максимум задоволення.

Отже, що варто зробити перед поїздкою і взяти з собою:

• Головний убір. Машини відкриті, сонце палить нещадно. Але потрібно такий головний убір, який не буде відлітати на вітрі.
• Крем від сонця. Коли ви сидите в машині, ті ж коліна, зазвичай прикриті шортами, відкриваються. Ми наприклад, досить непогано підсмажили ноги, забувши намазати їх кремом.
• Хустка від пилу. Коли машина йде по грунтовій дорозі, пил стоїть стовпом.
• Вода. Це зрозуміло. Літо, спека. Набрати її буде особливо ніде по дорозі.
• Закрита сумка для речей. Знову ж таки, через пил.
• Запас їжі. До обіду далеко. Зупинок біля магазинів і кафе крім найпершої, не буде. Обід, якщо чесно, теж не особливо об’ємний.
• Купальник. Логічно, так як остання зупинка буде на водосховищі.

Невеликий лайфхак: якщо не хочеться літати по кузову, то завжди є місце в кабіні поруч з водієм.