Похід на гору Плаєкова Клива

В один із літніх вихідних днів ми вирушили до району села Стара Гута. Метою було – піднятися на гору Плаєкова Клива, що неподалік.

Проїхавши село та заглибившись у ліс, ми вибрали місце стоянки на березі річки Бистриця. Особливістю цього місця є гарні скельні утворення, що знаходяться на протилежному березі річки.

Розбивши табір і підкріпившись суницями з найближчої галявини, ми вирушили відпочивати. Адже на завтра чекало раннє піднесення.

Ранок зустрів нас гарною сонячною погодою, і ми з веселим настроєм вирушили в дорогу. Ішли не поспішаючи, милуючись прекрасною природою та живністю.

Але Карпати – це Карпати. І якщо навіть біля підніжжя тепло і сонячно, то в міру підйому в гори погода почала псуватися. Почався туман і вогкість.

Вузькі стежки та сильна вологість швидко промочили наш одяг та взуття. Але літня погода дозволила продовжити шлях, незважаючи на такі складнощі.

Піднявшись уже на хребет, нормальні стежки закінчилися. Далі шлях пролягав кам’яними валунами. Плюс туман ще більше посилився.

Просування мокрим і слизьким камінням ставало все складнішим і складнішим. Так само було зовсім незрозуміло де ми знаходимося та як далеко до вершини. Зрештою, швидкість переміщення стала порівнянною зі швидкістю черепахи. А подальше карабкання по каменях у літніх кросівках загрожує нам потенційними проблемами. Тому, подумавши тверезо, було вирішено рухатися назад.