Парк природи “Беремицьке”

Парк «Беремицьке» – унікальний об’єкт в Чернігівській області на березі Десни. Сотні гектарів природи, на яких проживають різні види тварин і птахів. І все це – буквально в парі годин від Києва. Незважаючи на пізню весну і прохолодну погоду, ми вирішили відвідати це унікальне місце.

Як дістатися

Найкращим способом дістатися до парку буде автотранспорт. Їхати громадським звичайно можна, але це займе набагато більше часу.

У парк ми поїхали через села вздовж Десни, а тому зробивши невеликий гак через Остер, виїхали на трасу Київ-Чернігів. І скажу, що незважаючи на збільшення підсумкового шляху десь на 20 км, по часу ми виграли. Дороги через села дуже погані, а траса хоч і знаходиться в стадії ремонту, але дозволяє розвинути трохи більшу швидкість.

Інфраструктура і графік роботи

Основний момент, який потрібно враховувати – графік роботи. Відкриття в 10. З цим проблем немає. Навряд-чи вам вдасться приїхати сильно рано. А ось закриття влітку в 17-00 а взимку в 16-00 може дещо порушити плани, якщо ви приїхали досить пізно.
Адже територія то у парку величезна. Вона складається з двох умовних зон.
Перша – це:

• Міні зоопарк
• Конюшні
• Музей котів
• Вольєри з тваринами

З послуг – катання на конях, оренда будиночків, пікніки.

Друга зона – сам парк з трьома пішохідними маршрутами різної довжини. Саме на цих маршрутах вам може випасти шанс побачити в диких тварин в природному місці існування.
Саме на цьому маршруті можна зрозуміти, наскільки складно буває звичайним або фото мисливцям, які годинами вистежують здобич. Адже дикі звірі почують вас задовго до того, як потраплять вам в поле зору. Так що не сподівайтеся, що прямо на кожному кроці вас будуть зустрічати величні олені або спритні білки.

Детальніше послуги, їх опис і вартість можна подивитися на сайті парку

Детальний опис

Пройдемося докладніше по парку. Ми почали з критих павільйонів, щоб потім решту часу провести на дикій частині.

Музей котів

Це невелика експозиція, що складається з ряду інформаційних стендів, і вольєрів з тваринами. Видів кішок тут не особливо багато – лісові коти і рисі.

Стайні

Як не дивно, але це просто стайні. Стійла з кіньми і вольєри для вигулу. Їх основне призначення – пропонувати послуги з катання верхи. Також можна придбати їжу та погодувати тварин. Власне, і все.

Міні зоопарк

За площею він досить великий, але поки що заповнений тільки частково. Тварини – в основному домашнього формату. Свині, вівці, корови.

Основна територія парку

Прямо на вході в парк знаходиться оглядова вежа. Можливо, коли погода тепліша, і тварин в парку більше, то є сенс підніматися на неї і дивитися на всю пишноту. Але на початку весни з вишки видно тільки суха трава та голі дерева.

Далі від вишки починається стежка, що йде уздовж межі парку. Вона відзначена кольоровими мітками, так що не заблукаєте.
Десь біля середини парку побачили як пасуться якісь рогаті тварини (назви так і не дізнався). За правилами парку, не можна походити до мешканців ближче ніж на 20 метрів. Але де там! Метрів за 200 тваринки мене вже відчули, і почали потихеньку йти в сторону. При спробі наблизитися ще ближче, вони просто втекли. І тільки завдяки телеоб’єктивіву мені вдалося зробити хоч якісь кадри.

Дійшовши до точки, де пішохідна стежка повертала в глибину парку, ми більше не зустріли нікого. Ні, тварини тут однозначно є! І по цих місцях, судячи по залишених слідах, переміщуються активно і регулярно. Але або вже було не на часі, або нам просто не щастило.

Наступна зустріч тривала буквально пару секунд. Вдалині через кущі промчала зграя або косуль, або антилоп. Я тільки і встиг що навскидку зробити пару кадрів. І тільки потім на фотографіях розбирав, хто ж це був.

Більше за весь час прогулянки ми нікого не зустріли. Але не особливо засмутилися, розуміючи що в такий дикому середовищі тваринам не накажеш бути там де захочуть туристи. Але в цьому то і принадність таких місць. Приїхавши сюди в наступний раз, ми напевно побачимо когось ще.